тур до Національного парку Яла

На четверте відвідування Шрі-Ланки ми все-таки дісталися цієї пам'ятки. Ну як дісталися...так зірки встали. Був перший вечір у готелі, вино, запропонували поїздку з готелю, погодилися, а рано-вранці, годині о 5-й ранку нас повезли на машині у напрямку парку. І тут ми зрозуміли, як добре, що ми самі. Дорогою ми виспалися. Нас привезли на перевалочний пункт, де успішно перевалили на джип, дорогою підібрали гіда, правда було відчуття, що на джипі нас везуть дорогою назад у готель, аж надто далеко знаходиться в'їзд у парк від перевалки. Але це не важливо... ми одні на джипі, з вітерцем мчимо до звірят. В'їхали і побачили ще з два десятки джипів, що скачуть по штучних калдобинах. Перший стовпотвор джипів ми побачили біля кущів з гаданим леопардом. Це фішка цього парку. Тиша, і тільки напружені погляди оточуючих у кущі. І, мабуть, ми б так і стояли до обіду, якби наш гід не зрозумів, що нам, що леопард, що кішка. Перевага, що джип повністю у нашому розпорядженні, куди хочемо туди та їдемо. І ми поскакали купиною далі. Я так розумію лежачі поліцейські лежать через кожні кілька десятків метрів, щоб обмежувати швидкість джипів, але виявилося, що це тільки заохочує водія їхати швидше. Коротше, спасибі сидінням, підлокітникам та високим стелям. Далі були прекрасні болотця з крокодильчиками, слониками та іншою прирученою живністю, дуже, дуже мило. Хмари на небі надавали особливої ​​чарівності. Ми провели чудовий ранок на прогулянці до східного узбережжя, де офіційно закінчується сафарі біля меморіалу загиблим під час цунамі. Ну а закінчити можу словами: "Не любите себе у природі, а природу у собі"